One of the most important (and top-priority for solving) reasons for the insufficient effectiveness of international law in the fight against terrorism is the lack of a universal international legal definition of terrorism (hereinafter referred to as the definition of terrorism). The article outlines the problems of adopting the definition of terrorism; revealed some negative consequences of the absence of a definition of terrorism in international law. It is pointed out that in order to accept the definition of terrorism, it is necessary to identify the characteristics and specific features of terrorism that distinguish it from other types of offenses and which (characteristics and features) could be used as a basis for defining elements of terrorism as well as the basis for the definition of terrorism. We agree that in the context we should focus on the following recognized in the doctrine essential characteristics of terrorist methods of action: violent basis of action; political motivation and goal setting; use of intimidation as a tool to achieve the goal; intent to cause innocent casualties and adequate destruction. It is concluded that terrorism is an international crime. We agree with the positions of experts according to which the prohibition of terrorism is a norm of general international law in the form of customary international law. It points to the need to adopt a norm in positive international law that would clearly state that violating the prohibition of terrorism is an international crime. We consider the position of experts to be noteworthy, according to which the prohibition of terrorism is the norm of jus cogens. The norms of jus cogens are aimed at protecting fundamental, basic or higher interests or fundamental humanitarian values. These fundamental values include human rights and the right to human dignity, which are fundamental and belong to all people. It seems obvious that the prohibition of terrorism protects the fundamental values of humanity and human dignity. Terrorism is a threat ...
States are the main actors of international law and key actors in international affairs. States define the main vectors of the international law development and have an influence (direct and indirect) on all trends in international life. Currently there is no universal, generally accepted definition of state іn positive international law. The purpose of the article is to analyze the approaches to the definition of the state as a subject of international public law and to outline the definition of the state in accordance with applicable international law and international legal practice. The article analyzes the main characteristics of the state and the criteria (elements) of the state as a subject of public international law in accordance with applicable international law, international legal practice and modern international legal doctrine. It is concluded that the state is a subject of public international law, which is a political and legal territorial entity that meets the following criteria: has a permanent population, a defined territory, government, capacity to enter into international relations. Given the presence of these four criteria (elements) of the state, the state's sovereignty is presumed. It is also concluded that а state as a subject of public international law has the ability to create norms of international law; to acquire rights and obligations under such norms, to implement the specified norms; has the ability to participate in international public-legal relations; has the ability to bear international legal responsibility. The subject of international law is the state as a whole, and not its separate administrative-territorial units, state bodies or officials.
The main directions (kinds) of the public movements for the protection of human rights in Ukraine and other states of the Central and Eastern Europe (CEE) in the period of 1989–1991 are analyzed. The employment of an interdisciplinary approach allowed to study the influence of these movements on the change of the social consciousness and on the increase of patriotic and opposition sentiments in the society. It is indicated that such movements appeared in different spheres of the society life and had dissimilar intensity. In particular, in the article, the following most significant directions of the public movements are being analyzed, which took place, in fact, in all CEE countries including Ukraine: Helsinki Human Rights Movement; youth movements aimed at fighting for democracy and the state independence as well as the protection of rights for education; public movements for protection of religious, ecological, and employment rights (labor and trade union movements). The political and legal analysis conducted demonstrates that the new public movements and public organizations in their first years of activity did not always have the directly protesting or clearly oppositional character. The conditions imposed by them concerned rather enhancement of the rights and freedoms, limitation of the state intrusion into particular spheres of life, improvement of the conditions of the social and political development, etc. Nevertheless, with the flow of time, such public movements in different spheres of public life very often gained political and opposing character. As a result, the conclusion has been made that the indicated movements have played the key role in the realization of antitotalitarian revolutions, the overthrow of totalitarianism, and building the new democratic regimens in the CEE countries. The development of the public movements for the protection of human rights in Ukraine in the period of 1989-1991 was aimed at preserving the identity, which contributed to the formation of the liberation movement in ...
Держави є основними суб'єктами міжнародного права і ключовими акторами міжнародних взаємодій, визначають основні вектори розвитку міжнародного права та здійснюють вплив (прямий та опосередкований) на всі тенденції міжнародного життя. Сьогодні у позитивному міжнародному праві відсутнє універсальне загальноприйняте визначення поняття держави. Метою статті є аналіз підходів до визначення поняття держави як суб'єкта міжнародного публічного права, а також окреслення визначення поняття держави відповідно до чинного міжнародного права та міжнародно-правової практики.У статті аналізуються основні характеристики держави і критерії (елементи) держави як суб'єкта міжнародного публічного права відповідно до чинного міжнародного права, міжнародно-правової практики та сучасних доктринальних вчень.Зроблено висновки, що держава – це суб'єкт міжнародного публічного права, що становить собою політико-правове територіальне утворення, яке відповідає наступним критеріям: має постійне населення, визначену територію, публічні органи державної влади, здатність самостійно вступати у міжнародні публічно-правові відносини. За умови присутності вказаних чотирьох критеріїв (елементів) держави наявність суверенітету держави презюмується.Зроблено також висновки, що держава як суб'єкт міжнародного публічного права має здатність створювати норми міжнародного права; набувати прав та обов'язків за такими нормами, реалізувати вказані норми; може брати участь у міжнародних публічно-правових відносинах; має здатність нести міжнародно-правову відповідальність. Суб'єктом міжнародного права виступає держава в цілому, а не її окремі адміністративно-територіальні одиниці, державні органи чи посадові особи. ; Государства являются основными субъектами международного права и ключевыми актерами международных взаимодействий, которые определяют основные векторы развития международного права и оказывают влияние (прямое и опосредованное) на все тенденции международной жизни. В положительном международном праве до сих пор отсутствует универсальное общепринятое определение понятия государства. Целью статьи является анализ подходов к определению понятия государства как субъекта международного публичного права, а также определение понятия государства в соответствии с действующим международным правом и международно-правовой практикой.В статье анализируются основные характеристики государства и критерии (элементы) государства как субъекта международного публичного права в соответствии с действующим международным правом, международно-правовой практикой и современными доктринальными учениями.Сделаны выводы, что государство – это субъект международного публичного права, представляющий собой политико-правовое территориальное образование, которое соответствует следующим критериям: имеет постоянное население, определенную территорию, публичные органы государственной власти, способность самостоятельно вступать в международные публично-правовые отношения. При условии присутствия указанных четырех критериев (элементов) государства наличие суверенитета государства презюмируется.Сделано также выводы, что государство как субъект международного публичного права имеет способность создавать нормы международного права; приобретать права и обязанности за такими нормами , реализовывать указанные нормы; может принимать участие в международных публично-правовых отношениях; имеет способность нести международно-правовую ответственность. Субъектом международного права выступает государство в целом, а не его отдельные административно-территориальные единицы, государственные органы или должностные лица. ; States are the main actors of international law and key actors in international affairs. States define the main vectors of the international law development and have an influence (direct and indirect) on all trends in international life. Currently there is no universal, generally accepted definition of state іn positive international law. The purpose of the article is to analyze the approaches to the definition of the state as a subject of international public law and to outline the definition of the state in accordance with applicable international law and international legal practice.The article analyzes the main characteristics of the state and the criteria (elements) of the state as a subject of public international law in accordance with applicable international law, international legal practice and modern international legal doctrine.It is concluded that the state is a subject of public international law, which is a political and legal territorial entity that meets the following criteria: has a permanent population, a defined territory, government, capacity to enter into international relations. Given the presence of these four criteria (elements) of the state, the state's sovereignty is presumed.It is also concluded that а state as a subject of public international law has the ability to create norms of international law; to acquire rights and obligations under such norms, to implement the specified norms; has the ability to participate in international public-legal relations; has the ability to bear international legal responsibility. The subject of international law is the state as a whole, and not its separate administrative-territorial units, state bodies or officials.
Держави є основними суб'єктами міжнародного права і ключовими акторами міжнародних взаємодій, визначають основні вектори розвитку міжнародного права та здійснюють вплив (прямий та опосередкований) на всі тенденції міжнародного життя. Сьогодні у позитивному міжнародному праві відсутнє універсальне загальноприйняте визначення поняття держави. Метою статті є аналіз підходів до визначення поняття держави як суб'єкта міжнародного публічного права, а також окреслення визначення поняття держави відповідно до чинного міжнародного права та міжнародно-правової практики.У статті аналізуються основні характеристики держави і критерії (елементи) держави як суб'єкта міжнародного публічного права відповідно до чинного міжнародного права, міжнародно-правової практики та сучасних доктринальних вчень.Зроблено висновки, що держава – це суб'єкт міжнародного публічного права, що становить собою політико-правове територіальне утворення, яке відповідає наступним критеріям: має постійне населення, визначену територію, публічні органи державної влади, здатність самостійно вступати у міжнародні публічно-правові відносини. За умови присутності вказаних чотирьох критеріїв (елементів) держави наявність суверенітету держави презюмується.Зроблено також висновки, що держава як суб'єкт міжнародного публічного права має здатність створювати норми міжнародного права; набувати прав та обов'язків за такими нормами, реалізувати вказані норми; може брати участь у міжнародних публічно-правових відносинах; має здатність нести міжнародно-правову відповідальність. Суб'єктом міжнародного права виступає держава в цілому, а не її окремі адміністративно-територіальні одиниці, державні органи чи посадові особи. ; Государства являются основными субъектами международного права и ключевыми актерами международных взаимодействий, которые определяют основные векторы развития международного права и оказывают влияние (прямое и опосредованное) на все тенденции международной жизни. В положительном международном праве до сих пор отсутствует универсальное общепринятое определение понятия государства. Целью статьи является анализ подходов к определению понятия государства как субъекта международного публичного права, а также определение понятия государства в соответствии с действующим международным правом и международно-правовой практикой.В статье анализируются основные характеристики государства и критерии (элементы) государства как субъекта международного публичного права в соответствии с действующим международным правом, международно-правовой практикой и современными доктринальными учениями.Сделаны выводы, что государство – это субъект международного публичного права, представляющий собой политико-правовое территориальное образование, которое соответствует следующим критериям: имеет постоянное население, определенную территорию, публичные органы государственной власти, способность самостоятельно вступать в международные публично-правовые отношения. При условии присутствия указанных четырех критериев (элементов) государства наличие суверенитета государства презюмируется.Сделано также выводы, что государство как субъект международного публичного права имеет способность создавать нормы международного права; приобретать права и обязанности за такими нормами , реализовывать указанные нормы; может принимать участие в международных публично-правовых отношениях; имеет способность нести международно-правовую ответственность. Субъектом международного права выступает государство в целом, а не его отдельные административно-территориальные единицы, государственные органы или должностные лица. ; States are the main actors of international law and key actors in international affairs. States define the main vectors of the international law development and have an influence (direct and indirect) on all trends in international life. Currently there is no universal, generally accepted definition of state іn positive international law. The purpose of the article is to analyze the approaches to the definition of the state as a subject of international public law and to outline the definition of the state in accordance with applicable international law and international legal practice.The article analyzes the main characteristics of the state and the criteria (elements) of the state as a subject of public international law in accordance with applicable international law, international legal practice and modern international legal doctrine.It is concluded that the state is a subject of public international law, which is a political and legal territorial entity that meets the following criteria: has a permanent population, a defined territory, government, capacity to enter into international relations. Given the presence of these four criteria (elements) of the state, the state's sovereignty is presumed.It is also concluded that а state as a subject of public international law has the ability to create norms of international law; to acquire rights and obligations under such norms, to implement the specified norms; has the ability to participate in international public-legal relations; has the ability to bear international legal responsibility. The subject of international law is the state as a whole, and not its separate administrative-territorial units, state bodies or officials.
States are the main actors of international law and key actors in international affairs. States define the main vectors of the international law development and have an influence (direct and indirect) on all trends in international life. Currently there is no universal, generally accepted definition of state іn positive international law. The purpose of the article is to analyze the approaches to the definition of the state as a subject of international public law and to outline the definition of the state in accordance with applicable international law and international legal practice.The article analyzes the main characteristics of the state and the criteria (elements) of the state as a subject of public international law in accordance with applicable international law, international legal practice and modern international legal doctrine.It is concluded that the state is a subject of public international law, which is a political and legal territorial entity that meets the following criteria: has a permanent population, a defined territory, government, capacity to enter into international relations. Given the presence of these four criteria (elements) of the state, the state's sovereignty is presumed.It is also concluded that а state as a subject of public international law has the ability to create norms of international law; to acquire rights and obligations under such norms, to implement the specified norms; has the ability to participate in international public-legal relations; has the ability to bear international legal responsibility. The subject of international law is the state as a whole, and not its separate administrative-territorial units, state bodies or officials. ; Государства являются основными субъектами международного права и ключевыми актерами международных взаимодействий, которые определяют основные векторы развития международного права и оказывают влияние (прямое и опосредованное) на все тенденции международной жизни. В положительном международном праве до сих пор отсутствует универсальное общепринятое определение понятия государства. Целью статьи является анализ подходов к определению понятия государства как субъекта международного публичного права, а также определение понятия государства в соответствии с действующим международным правом и международно-правовой практикой.В статье анализируются основные характеристики государства и критерии (элементы) государства как субъекта международного публичного права в соответствии с действующим международным правом, международно-правовой практикой и современными доктринальными учениями.Сделаны выводы, что государство – это субъект международного публичного права, представляющий собой политико-правовое территориальное образование, которое соответствует следующим критериям: имеет постоянное население, определенную территорию, публичные органы государственной власти, способность самостоятельно вступать в международные публично-правовые отношения. При условии присутствия указанных четырех критериев (элементов) государства наличие суверенитета государства презюмируется.Сделано также выводы, что государство как субъект международного публичного права имеет способность создавать нормы международного права; приобретать права и обязанности за такими нормами , реализовывать указанные нормы; может принимать участие в международных публично-правовых отношениях; имеет способность нести международно-правовую ответственность. Субъектом международного права выступает государство в целом, а не его отдельные административно-территориальные единицы, государственные органы или должностные лица. ; Держави є основними суб'єктами міжнародного права і ключовими акторами міжнародних взаємодій, визначають основні вектори розвитку міжнародного права та здійснюють вплив (прямий та опосередкований) на всі тенденції міжнародного життя. Сьогодні у позитивному міжнародному праві відсутнє універсальне загальноприйняте визначення поняття держави. Метою статті є аналіз підходів до визначення поняття держави як суб'єкта міжнародного публічного права, а також окреслення визначення поняття держави відповідно до чинного міжнародного права та міжнародно-правової практики.У статті аналізуються основні характеристики держави і критерії (елементи) держави як суб'єкта міжнародного публічного права відповідно до чинного міжнародного права, міжнародно-правової практики та сучасних доктринальних вчень.Зроблено висновки, що держава – це суб'єкт міжнародного публічного права, що становить собою політико-правове територіальне утворення, яке відповідає наступним критеріям: має постійне населення, визначену територію, публічні органи державної влади, здатність самостійно вступати у міжнародні публічно-правові відносини. За умови присутності вказаних чотирьох критеріїв (елементів) держави наявність суверенітету держави презюмується.Зроблено також висновки, що держава як суб'єкт міжнародного публічного права має здатність створювати норми міжнародного права; набувати прав та обов'язків за такими нормами, реалізувати вказані норми; може брати участь у міжнародних публічно-правових відносинах; має здатність нести міжнародно-правову відповідальність. Суб'єктом міжнародного права виступає держава в цілому, а не її окремі адміністративно-територіальні одиниці, державні органи чи посадові особи.
The main directions (kinds) of the public movements for the protection of human rights in Ukraine and other states of the Central and Eastern Europe (CEE) in the period of 1989–1991 are analyzed. The employment of an interdisciplinary approach allowed to study the influence of these movements on the change of the social consciousness and on the increase of patriotic and opposition sentiments in the society. It is indicated that such movements appeared in different spheres of the society life and had dissimilar intensity. In particular, in the article, the following most significant directions of the public movements are being analyzed, which took place, in fact, in all CEE countries including Ukraine: Helsinki Human Rights Movement; youth movements aimed at fighting for democracy and the state independence as well as the protection of rights for education; public movements for protection of religious, ecological, and employment rights (labor and trade union movements).The political and legal analysis conducted demonstrates that the new public movements and public organizations in their first years of activity did not always have the directly protesting or clearly oppositional character. The conditions imposed by them concerned rather enhancement of the rights and freedoms, limitation of the state intrusion into particular spheres of life, improvement of the conditions of the social and political development, etc. Nevertheless, with the flow of time, such public movements in different spheres of public life very often gained political and opposing character. As a result, the conclusion has been made that the indicated movements have played the key role in the realization of antitotalitarian revolutions, the overthrow of totalitarianism, and building the new democratic regimens in the CEE countries. The development of the public movements for the protection of human rights in Ukraine in the period of 1989-1991 was aimed at preserving the identity, which contributed to the formation of the liberation movement in the struggle for independence of Ukraine and its withdrawal from the USSR. ; Анализируются основные направления (виды) общественных движений в защиту прав человека в Украине и других странах Центральной и Восточной Европы (далее – ЦВЕ) в период 1989–1991 гг. Использование междисциплинарного подхода позволило исследовать влияние таких движений на смену социального сознания, на рост патриотических и оппозиционных настроений в обществе. Указывается, что такие движения проявлялись в разных сферах общественной жизни и имели разную интенсивность. В частности, в статье анализируются следующие мощные направления общественных движений, которые присутствовали практически во всех государствах ЦВЕ (в том числе и в Украине): Хельсинкское движение в защиту прав человека; молодежные движения, направленные на борьбу за демократию и государственную независимость, а также на защиту образовательных прав; общественные движения в защиту религиозных, экологических и трудовых прав (рабочий и профсоюзный движения).Проведенный политико-правовой анализ показал, что новые общественные движения и общественные организации в первые годы основания не всегда носили прямой протестный или ярко оппозиционный характер. Требования, которые они выдвигали касались в большей степени расширения прав и свобод, уменьшение государственного вмешательства вотдельные сферы жизни, улучшение условий социального и политического развития и т. д. Однако, со временем такие общественные движения в различных сферах общественной жизни очень часто приобретали политический и оппозиционный характер. Соответственно, сделаны выводы, что указанные движения сыграли ключевую роль в реализации антитоталитарных революций, свержения тоталитаризма и построении новых демократических режимов в странах ЦВЕ. Развитие общественных движений в защиту прав человека в Украине в период 1989-1991 гг. были направлены на сохранение национальной идентичности, способствовали формированию освободительного движения в борьбе за независимость Украины и выход ее из состава СССР. ; Аналізуються основні напрями (види) громадських рухів на захист прав людини в Україні та інших країнах Центральної та Східної Європи (далі – ЦСЄ) у період 1989–1991 рр. Використання міждисциплінарного підходу дозволило дослідити вплив таких рухів на зміну соціальної свідомості, на зростання патріотичних та опозиційних настроїв у суспільстві. Такі рухи проявлялися у різних сферах суспільного життя та мали різну інтенсивність. Зокрема, у статті аналізуються наступні найпотужніші напрями громадських рухів, які були присутні фактично у всіх державах ЦСЄ (зокрема в Україні): Гельсінський рух на захист прав людини; молодіжні рухи, спрямовані на боротьбу за демократію і державну незалежність, а також на захист освітніх прав; громадські рухи на захист релігійних, екологічних та трудових прав (робітничий і профспілковий рухи).Проведений політико-правовий аналіз показав, що нові громадські рухи та громадські організації в перші роки заснування не завжди носили прямий протестний або яскраво опозиційний характер. Вимоги, які вони висували стосувалися переважно розширення прав і свобод, зменшення державного втручання в окремі сфери життя, покращення умов соціального та політичного розвитку тощо. Проте, з часом такі громадські рухи у різних сферах суспільного життя дуже часто набували політичного та опозиційного характеру. Відповідно, зроблено висновки, що вказані рухи відіграли ключову роль у реалізації антитоталітарних революцій, поваленні тоталітаризму та побудові нових демократичних режимів у країнах ЦСЄ. Розвиток громадських рухів на захист прав людини в Україні у період 1989–1991 рр. був спрямований на збереження національної ідентичності, що сприяло формуванню визвольного руху в боротьбі за самостійність України та вихід її зі складу СРСР.
Аналізуються основні напрями (види) громадських рухів на захист прав людини в Україні та інших країнах Центральної та Східної Європи (далі – ЦСЄ) у період 1989–1991 рр. Використання міждисциплінарного підходу дозволило дослідити вплив таких рухів на зміну соціальної свідомості, на зростання патріотичних та опозиційних настроїв у суспільстві. Такі рухи проявлялися у різних сферах суспільного життя та мали різну інтенсивність. Зокрема, у статті аналізуються наступні найпотужніші напрями громадських рухів, які були присутні фактично у всіх державах ЦСЄ (зокрема в Україні): Гельсінський рух на захист прав людини; молодіжні рухи, спрямовані на боротьбу за демократію і державну незалежність, а також на захист освітніх прав; громадські рухи на захист релігійних, екологічних та трудових прав (робітничий і профспілковий рухи).Проведений політико-правовий аналіз показав, що нові громадські рухи та громадські організації в перші роки заснування не завжди носили прямий протестний або яскраво опозиційний характер. Вимоги, які вони висували стосувалися переважно розширення прав і свобод, зменшення державного втручання в окремі сфери життя, покращення умов соціального та політичного розвитку тощо. Проте, з часом такі громадські рухи у різних сферах суспільного життя дуже часто набували політичного та опозиційного характеру. Відповідно, зроблено висновки, що вказані рухи відіграли ключову роль у реалізації антитоталітарних революцій, поваленні тоталітаризму та побудові нових демократичних режимів у країнах ЦСЄ. Розвиток громадських рухів на захист прав людини в Україні у період 1989–1991 рр. був спрямований на збереження національної ідентичності, що сприяло формуванню визвольного руху в боротьбі за самостійність України та вихід її зі складу СРСР. ; The main directions (kinds) of the public movements for the protection of human rights in Ukraine and other states of the Central and Eastern Europe (CEE) in the period of 1989–1991 are analyzed. The employment of an interdisciplinary approach allowed to study the influence of these movements on the change of the social consciousness and on the increase of patriotic and opposition sentiments in the society. It is indicated that such movements appeared in different spheres of the society life and had dissimilar intensity. In particular, in the article, the following most significant directions of the public movements are being analyzed, which took place, in fact, in all CEE countries including Ukraine: Helsinki Human Rights Movement; youth movements aimed at fighting for democracy and the state independence as well as the protection of rights for education; public movements for protection of religious, ecological, and employment rights (labor and trade union movements).The political and legal analysis conducted demonstrates that the new public movements and public organizations in their first years of activity did not always have the directly protesting or clearly oppositional character. The conditions imposed by them concerned rather enhancement of the rights and freedoms, limitation of the state intrusion into particular spheres of life, improvement of the conditions of the social and political development, etc. Nevertheless, with the flow of time, such public movements in different spheres of public life very often gained political and opposing character. As a result, the conclusion has been made that the indicated movements have played the key role in the realization of antitotalitarian revolutions, the overthrow of totalitarianism, and building the new democratic regimens in the CEE countries. The development of the public movements for the protection of human rights in Ukraine in the period of 1989-1991 was aimed at preserving the identity, which contributed to the formation of the liberation movement in the struggle for independence of Ukraine and its withdrawal from the USSR. ; Анализируются основные направления (виды) общественных движений в защиту прав человека в Украине и других странах Центральной и Восточной Европы (далее – ЦВЕ) в период 1989–1991 гг. Использование междисциплинарного подхода позволило исследовать влияние таких движений на смену социального сознания, на рост патриотических и оппозиционных настроений в обществе. Указывается, что такие движения проявлялись в разных сферах общественной жизни и имели разную интенсивность. В частности, в статье анализируются следующие мощные направления общественных движений, которые присутствовали практически во всех государствах ЦВЕ (в том числе и в Украине): Хельсинкское движение в защиту прав человека; молодежные движения, направленные на борьбу за демократию и государственную независимость, а также на защиту образовательных прав; общественные движения в защиту религиозных, экологических и трудовых прав (рабочий и профсоюзный движения).Проведенный политико-правовой анализ показал, что новые общественные движения и общественные организации в первые годы основания не всегда носили прямой протестный или ярко оппозиционный характер. Требования, которые они выдвигали касались в большей степени расширения прав и свобод, уменьшение государственного вмешательства вотдельные сферы жизни, улучшение условий социального и политического развития и т. д. Однако, со временем такие общественные движения в различных сферах общественной жизни очень часто приобретали политический и оппозиционный характер. Соответственно, сделаны выводы, что указанные движения сыграли ключевую роль в реализации антитоталитарных революций, свержения тоталитаризма и построении новых демократических режимов в странах ЦВЕ. Развитие общественных движений в защиту прав человека в Украине в период 1989-1991 гг. были направлены на сохранение национальной идентичности, способствовали формированию освободительного движения в борьбе за независимость Украины и выход ее из состава СССР.
